Шановний Ігоре. Для початку відчуйте різницю між «блогом» і «статтею». Стаття будується на розкритті та аналізі проблеми. Як Ви могли помітити, ні розкриття, ні аналізу в моєму дописі немає. Це блог, «мережевий журнал чи щоденник подій». «Для блогів характерні короткі записи тимчасової значущості», — каже нам Вікіпедія :) Статті я пишу інакше, відповідно до журналістських стандартів (принаймні, намагаюся), і з моїми статтями можна ознайомитися на інших ресурсах.
Щодо цитати з Корчинського. Гарна цитати. Тільки ж чи сам Корчинський багато своїх вишукав, захопився і підтримав? Його майстерна провокативність не робить його моральним авторитетом з цих питань.
Ну і Ваше останнє речення. Браво. Нарешті в результаті гарячої дискусії ми прийшли до того, що я й хотіла сказати своїм постом: а чи здатні на це українці?
Олеже, по-перше, я не потребую Ваших порад. А по-друге, упевнена, що Володимир Антонюк набагато більше за Вас знає і про СНІД, і про наркоманів, і про проституток. Не з книжок чи сльозних статей в газетах. Він їх вживу бачив і багато років з дна витягав.
є ще «Свобода» і «Удар». Вони взагалі вдали, що нічого не трапилося. Зате на круглому столі замість предметних пропозицій намагалися говорити загальні фрази про «злочинну владу» (це був не «Удар»). Запропонуйте їм. Наразі мова не про дивіденди політиків на цій справі, а про користь для самої справи.
Поки що, окрім як відпустити книгарні з комунальної власності на приватні хліба, я не бачу адекватної альтернативи «реорганізації». Влада заперечує, що так вони загинуть. Але я не бачу реальних інструментів, якими би влада врятувала їх, зібравши під одним «дахом».
ну в одного час знайшовся (не факт, що це учасник процесу, а не просто «вболівальник» — учасники своє ставлення відкрито демонстрували, їм уже нічого приховувати), а в решти не знайшлося ще. Бесіда в соцмережах була, але також коротка. Короткі коментарі не свідчать про готовність до розгорнутого аргументування.
А можлива й інша причина мовчанки. Цей «документ» не сприйняли серйозно — бо він таким не є.
Ви зосередилися на соцмережах і майстерно відійшли від теми «причини обговорення чи необговорення „Обіцяних тез“, Святославе :) Я наполягаю на тому, що за нинішньою відсутністю дискусії немає жодних „підводних течій“. Дискусія потребує підготовки, ось і все. Ви з ним погоджуєтеся?
Євгене, Ваші твердження просто смішні. Вочевидь, тому що Ви — не жінка і слов'янин (українець). А спробуйте побути, наприклад, циганом в Україні. Корейцем у Чернівцях. Чорним на Білоусова, де гуртожитки чернівецького медуніверситету. Ну або посидіти в тюрмі, як та жінка, яка ледь президентом не стала. Чоловіки в цей час не лише розбазарюють державу і при цьому гуляють в розкошах на свободі, а й президентами стають.
Михайле, не хотілося б, аби у когось склалося хибне враження, що я нападаю на Довганича :) Так, він зробив крок. Але хто він такий у цій ситуації? Т.в.о. директора книгарні, без досвіду, фактично без повноважень (адже останній суд — про законність реорганізації книгарень — крапки ще не поставив), та й без книгарні, чесно кажучи. "Інша сторона" не має робити кроків назустріч Довганичу — лише власникові. Тут Ви цілком правий: «Домовленості можуть відбуватися між сторонами, які володіють приватною власністю». Ускладнення ситуації «спекулянтами» (як Ви називаєте опозицію) сталося хіба що через надмірні амбіції влади, яка ображена через втручання опозиції. А Ви особисто можете запропонувати опозиції (незалежно від прізвищ і брендів) інший спосіб реагування на неправомірні, на їхню думку, дії влади?
Фейсбук — джерело для ЗМІ. Решта Ваших аргументів слушні — як і решта моїх. Так, ми виступаємо за відкриту і публічну дискусію. Саме це і бажання конструктиву спонукало нас до організації круглого столу. Конструктиву, на жаль, не вийшло — влада уникала чітких відповідей на прямі питання, книготоргівці ображалися, політики намагалися піаритися. Один Довганич (до його честі, до речі) намагається про все це принаймні говорити. Ну — як уміє. Владі зручно ховатися за його клоунадою, інша сторона цього цирку взагалі не сприймає.
Щодо «Обіцяних тез» — повторю, що дискусія не може (і не має) утворитися миттєво в такій «довгограючій» справі. Тим паче серед літа, у пору відпусток.
1. Шановний Святослав, очевидно, дещо недооцінює особисті хроніки в мережі фейсбук і переоцінює, зокрема, блоги. 2. Трохи необ'єктивно вимагати від громади миттєвого реагування на «Обіцяні тези» п. Довганича, тоді як самі тези «народжувалися» довго і під тиском, без якого взагалі би не були навіть спроектовані, а не те що народжені. 3. Очікувати гарячої дискусії в липні і серпні взагалі важко. Але, оскільки п. Довганич обіцяє круглий стіл — то не безнадійно.
Коментар з фейсбука: Yurij Chornej Cуть правильна. Те, що оприлюднив пан Віктор — ніяка не концепція, а якась інструкція-паспорт. Бізнес-план, хто не знає, це зовсім інше. Якщо мета влади справді була відремонтувати, переобладнати книгарні, оновити асортимент, провести Wi-Fi, залучити студентів, налагодити співробітництво з рейтинговими письменниками, словом, зробити їх рентабельними, то для початку мала бути створена робоча група з вивчення проблеми. Відтак фахівці групи підготували б стратегію розвитку книгарень в місті Чернівці, де визначили, які наразі проблеми у кожної з них, яка кінцева мета їх подальшого розвитку, які показники з продажу книжок планується досягнути у 2014 і 2017 роках, врешті якого плану дій для досягнення цього треба дотримуватися тощо. Наступний етап – обговорення стратегії на громадських слуханнях, щоб всі зацікавлені мали змогу додати до неї свої зауваження. І, нарешті, тільки після цього загальну стратегію розвитку книгарень можна затверджувати. Звісно, разом з планом дій з її реалізації, в пунктах якого й мало бути записано потрібно об'єднувати чернівецькі книгарні, чи все-таки ні.
"… дети уже воспринимают телевизор как огромный неуклюжий монитор, который почему-то показывает не то, что мы хотим, а то, что ему вздумается?.." — да!!!
Прекрасне твердження, Вікторе Михайловичу! Лиш шкода, що не Ваше… Наскільки мені відомо, Правила мережі Вкурсі вимагають публікації дописів винятково власного авторства. А Ви привласнили цитату нєкоєго А.Судина зі статті, опублікованої 2010 року до тридцятиліття кафедри книгознавства і комерційної діяльності УАД. Назва статті: «Бібліополи, лібрарії, книгарні…», посилання:
Щодо цитати з Корчинського. Гарна цитати. Тільки ж чи сам Корчинський багато своїх вишукав, захопився і підтримав? Його майстерна провокативність не робить його моральним авторитетом з цих питань.
Ну і Ваше останнє речення. Браво. Нарешті в результаті гарячої дискусії ми прийшли до того, що я й хотіла сказати своїм постом: а чи здатні на це українці?
Поки що, окрім як відпустити книгарні з комунальної власності на приватні хліба, я не бачу адекватної альтернативи «реорганізації». Влада заперечує, що так вони загинуть. Але я не бачу реальних інструментів, якими би влада врятувала їх, зібравши під одним «дахом».
А можлива й інша причина мовчанки. Цей «документ» не сприйняли серйозно — бо він таким не є.
Щодо «Обіцяних тез» — повторю, що дискусія не може (і не має) утворитися миттєво в такій «довгограючій» справі. Тим паче серед літа, у пору відпусток.