а один мій добрий товариш не підтримує цього показушного звільнення з роботи… Він пропонує цьому міліціонерові просто… дещо відірвати. Мовляв, «нехай говорить своєю улюбленою російською мовою, але дуууууже високим голоском» :)
Подруга-газетярка вчора розповіла: «У нас в газеті йшло вітання якісь бабусі із 75-річчям здається. Серед переліку тих, хто її вітають, були онуки, доньки, мама, тато, БАБУСЯ і ДІДУСЬ!!! Якщо ще можна повірити, що живі мама і тато, то в існування бабусі і дідуся — важко… Очевидно, неправильно записали вітання і малося на увазі, що вона чудова бабуся...» :)))
точно. Як у тій відомій історії про мудреця, якого спитали, з якого віку треба починати виховувати дитину. Він спитав: «А скільки вашій дитині?» Коли почув відповідь, що півроку, то сказав: «Ви спізнилися рівно на півроку».
З дітьми треба бути чесними і відвертими з самого початку — тоді й у підлітковому віці вони до вас прислухатимуться. Мабуть :)
а може, є сенс також говорити про утримання від сексу до шлюбу? Або хоча б до великого кохання? принаймні спробувати? Бо якось наче про «почистити зуби» йдеться
Найкращі вбиральні в Україні — в «Пінчук-Арт-Центрі». Це справді круто :)
До речі, вхід в «Пінчук-Арт-Центр» — безкоштовний. Це я не вбиральні рекламую, а все-таки центр сучасного мистецтва.
ще один аргумент на користь готовності протистояти насильству (у широкому сенсі, а не лише згвалтуванню): є люди, готові чинити насильство просто так, з абсурдних мотивів, тож потрібно бути готовими їх зупиняти…
В тому-то й біда, що вони НЕ «не-роблять», вони РОБЛЯТЬ! (я про владу). В тому числі й позбавляють підприємців податкових канікул (про що і Ви пишете) для того, аби утримувати таку-сяку видимість балансу і забезпечити своє перебування при владі.
А щодо освіти — то таки починати треба навіть не з вишів, а з дошкільнят.
«очі сумні в студентів, бо не бачать вони, що університет дає інструменти для подальшого життя. І часто правильно не бачать» — пані Галино, +100!!! Сумні, на жаль, не тільки студенти, а й учні. Але доки в Україні є Києво-Могилянка, а в Чернівцях — перший ліцей з найкращим учителем Паулем Пшенічкою, доти не все у нас втрачено. Дуже рекомендую всім, хто має стосунок до освіти, познайомитися хоча б віртуально, хоча б з ідеями цього вчителя. Він — просто супер!
починати зі зміни системи освіти. І з освіти сьогоднішніх дошкільнят. Бо навіть пропозиція вже і негайно змінити чинну владу, попри нібито раціональність, буде бажанням змінити «все і одразу». Хоча… Можна робити це паралельно — поки міняєш систему освіти, швиденько змінити і владу:)
У класі моєї доньки-третьокласниці діти створили класну бібліотеку (я так розумію, з ініціативи вчительки, їй окрема подяка). Щось батьки дозволили малим віднести з дому до класу назовсім, щось — з поверненням після закінчення навчального року. У класі вже є юний бібліотекар і перші читачі. А вдома звільнилося трохи місця. Для нових книжок :)))
казки з дитинства, звісно, можуть впливати. А можуть і не впливати. Річ не лише у вірі, бо як відомо, віра без справ — мертва. Дорослі люди самі свій шлюб вибудовують. Бо він — ще й певною мірою праця ;) Буває, інтелектуальна ;)
З дітьми треба бути чесними і відвертими з самого початку — тоді й у підлітковому віці вони до вас прислухатимуться. Мабуть :)
До речі, вхід в «Пінчук-Арт-Центр» — безкоштовний. Це я не вбиральні рекламую, а все-таки центр сучасного мистецтва.
А щодо освіти — то таки починати треба навіть не з вишів, а з дошкільнят.