Олексію, справді гарні акценти щодо того, що власне є проблемою в цій історії — хворобливе уявлення деяких «царьків» місцевого штибу про власну вседозволеність.
Але твої «шерлокхолмсівські» спроби розписати хронологію подій дещо кульгають.
Не буду тут детально розписувати, що було раніше, а що пізніше — щоб БЮТ знову не звинуватили в піарі (хіба в приват, якщо тебе це зацікавить :)) Зверну увагу на інше — на твій оптимістичний опис дій влади. Чомусь мені здається, що побиті рибалки не повірили би ні в твій оптимізм, ні в твої твердження. Інформація набула розголосу — але тільки завдяки БЮТу і журналістам. Чи журналістам і БЮТу — неважливо, в якому порядку написати ці дві складові, бо вони рівнозначні. Були спроби і замовчати її (районна міліція «морозилася» два дні), і спустити «на гальмах» (прокурор у перший день не мав коментарів, а голова ОДА виправдовував і звинувачував БЮТ у технологіях), і змінити свідчення (о 4-й ранку люди з лікарні добровільно не зникають). І порушена сьогодні кримінальна справа — це не великий героїзм, бо вона від потужного розголосу порушена (як і звільнення з посади), і ще не крапка, її ще до вироку суду треба довести. Так що контроль, контроль і ще раз контроль суспільства потрібен. У цьому не можу не погодитись.
вибачте, що втручаюся. Захар, по-перше, будь вишуканішим у виразах. По-друге, май совість, ти ж свого часу теж на БЮТ працював :) Ну і по-третє, цитуй Вікіпедію не вибірково, як тобі вигідно, а так, як там написано.
Лозінський на виборах 2006 року був уповноваженою особою від Партії регіонів у територіальному виборчому окрузі №98 (смт Голованівськ). Потім уже він був в «Батьківщині», і в червні вчинив злочин. 2 липня Юлія Тимошенко, всупереч попереднім заявам її однопартійців, заявила, що вимагає від Лозінського заяви складення повноважень. Того ж дня Лозінський написав заяву. Сьогодні йому винесено вирок. Думаю, занадто м'який.
Але головне не в партійності наших «героїв», а в тому, як ми, члени суспільства, до цих подій ставимося. Це жахливі і неприпустимі події, це не лиш побиття, а й знущання, приниження людей. А ти все шукаєш партійності і переходиш на особистості. Ось що лякає, Захар, а не те, хто на кого працює і де гонорари отримує.
розказали анекдот. Помер один добрий чоловік, потрапив до раю, і Св. Петро проводить йому ознайомчу екскурсію. Веде по всіх стежечках-закуточках, і розказує: «Дивись, отут у нас греко-католики. А отут — баптисти. А в оцьому місці адвентисти зібралися. А це п'ятдесятники, там — іудеї...» Ну і т.д. А в одному куточку каже пошепки «А тут у нас — православні Московського Патріархату». Екскурсант питає здивовано: «А чому пошепки?» На що Св. Петро пояснює: «А вони думають, що вони тут самі». :)))
житейський анекдот: потяг Чернівці — Київ уже близько місяця через Вінницю… не ходить! Там десь біля Вінниці, бачте, колію ремонтують… Залишається автобус. А коли минулої суботи після зустрічі блогерів Вкурсі мій чоловік прибув на автовокзал, аби о 22.00 рейсовим автобусом виїхати на Вінницю, де мав відповідальні справи, з'ясувалося, що рейс скасували!!! Не питайте, як він добирався до тої Вінниці (бо мусив там бути) — Лілії такі авантюри навряд чи підійдуть. Не питайте і як назад добирався. Але доби для «кругосвітньої» (світ просто маленький) подорожі Чернівці-Вінниця-Чернівці йому вистачило. І було весело :)
Захар, у тебе логіка якась… нечоловіча :))) мої тези ніяким чином не підтверджують твій пост.
Мене особисто важко зазомбувати, особливо чернівецьким ЗМІ, навіть провідним. Але я теж, цілком свідомо, за перевибори міської ради. І «колапс» у Чернівцях не більший, ніж в інших містах України. От скажи чесно, де гірше — тут чи в Черкасах? ;)
щодо піару — ок.
про ганьбу писала я, тут і пояснювати нема що. Поняття не маю про твої думки, і тим паче не маю наміру видавати за них свої бажання (теж не зрозуміла, про що ти).
друга частина мого посту — це щодо твоєї скарги (чи мені здалося?), що через місце твоєї роботи дехто вважає тебе «зрадником ідеалів демократії». То не переймайся ними, і жизнь наладіцца! Лиш недалекі люди судять про інших винятково за місцем їх роботи.
а ось відповісти тобі, чому «заслужені» не поважають думку інших — не можу. Бо я до «заслужених» досі не належу :)))))
у «Часі» переважно всі всіх критикували :) Але то було давно, а тепер Федорука відкрито критикувала хіба що Аня Гаргаля, і молодець, на відміну від усіх решти (і від тебе також), хто лиш їдучи в маршрутках подумки мера «згадував» за погані дороги.
не депутати обирали Федорука. Федорука обрали чернівчани — таким, який він є, бо вже добре на нього надивилися. Депутатів теж обирали чернівчани — але такими, якими кандидати хотіли видаватися. Йшли по списках, прикривалися назвами партій. А нарешті виявилось, що обрані «коти у мішку», і в тих котів раптом прорізалися зовсім некотячі ікла. Спотворення результатів волевиявлення, як казали тоді, коли послали на перевибори Верховну раду. І не треба в цьому випадку («проти Федорука — більшість депетатів») продовжувати мою логіку про приколи демократії. З моїх засновків не випливають твої висновки.
Та менше з тим. Якщо ти вважаєш такі твої методи боротьби з Федоруком правильними — хай на це дає відповідь суд (Конституційний, якщо такий ще є в цій державі). Ти маєш свою думку, і ніхто тебе не переконає в іншому. Але! Люди хотять референдуму і перевиборів міськради, і тут теж проти більшості не попреш. Якщо демократія, звісно, збережеться.
до речі, чорним піаром усе-таки краще займатися на чужій території. А там, де живеш, краще все-таки білим :)
одна річ, коли мова йде про «окремих журналістів». Є «окремі журналісти», які мені теж дуже не подобаються як фахівці — насамперед з точки зору журналістської етики. А зовсім інша, коли всіх під одну гребінку. Всі казли, і тільки Захар — цяця. Дивись нижче.
До речі, бути депутатом облради від ПР — це ганьба лише у випадку, коли таким депутатом став у результаті фальсифікацій. Це ж стосується і президентства. Якщо ж це справжній вибір людей — то на здоров'я. Маємо владу, на яку заслуговуємо.
Захар, ну не сміши народ, це вже занадто. 1) Ніхто твою свободу слова не приватизовував, висловлюйся собі на здоров'я. Тільки де ж ти був, коли тобі за ці висловлювання ніхто не платив? Скільки разів ти на шпальтах газет покритикував мера, поки тобі ПР не платила за це? Просто тепер це не «свобода слова» називається, а проплачений (сподіваюсь, хоч відповідно, аби за це втрачати репутацію) чорний піар. 2) Знаю людей, які, коли йшли на вибори заробляти, звільнялися на той час зі своєї газети. Оце справді порядно, і жодних питань щодо «конфлікту інтересів» не виникало. Питання до тебе: чому ти, такий принциповий антифедоруківець, у «Експресі» не подав інформацію так, як пишеш про неї на місцевих сайтах? То де ти справжній? 3)я б не називала на твоєму місці журналістів, які думають інакше, ніж ти, «купкою». Це шановані люди, з гідною репутацією, і належать вони до різних ЗМІ. На відміну від більшості тих, хто підписався під вашою «заявою про утиски» — ти ж чудово знаєш, що там переважно підписи журналістів однієї редакції, яка зараз чітко працює на одну політичну силу. 4) Справжній піар — це маніпуляції, яким вірять, їм слідують і яких навіть не помічають як маніпуляції. Той галас, який ти зчинив, уже не піар, а претензія на громадянську позицію. Саме претензія, бо громадянська позиція зазвичай є незалежно від її оплати.
А взагалі, журналісти не ЗА Федорука виступають, а ПРОТИ беззаконня і свавілля, з яким його відправили у відставку. ВІН ВИГРАВ ВИБОРИ, подобається це нам чи ні. Ну і нехай на дільниці прийшли лиш його «любімиє бабушкі» — молодь сама зробила свій вибір не йти голосувати, і цим відкрила шлях Федоруку. Я теж за нього не голосувала, але в тому-то й прикол демократії, що в деяких питаннях треба підкорятися більшості. Після рішення. Бо до рішення — можна критикувати, агітувати, голосувати, тобто всіляко спонукати до прийняття твоєї позиції. Це місцеве самоврядування, а не музика чи література, де маєш повну свободу уподобань.
Зрештою, можна ще багато говорити, але якщо коротко, то десь так: «Захар мнє друг, но істіна дороже».
Але твої «шерлокхолмсівські» спроби розписати хронологію подій дещо кульгають.
Не буду тут детально розписувати, що було раніше, а що пізніше — щоб БЮТ знову не звинуватили в піарі (хіба в приват, якщо тебе це зацікавить :)) Зверну увагу на інше — на твій оптимістичний опис дій влади. Чомусь мені здається, що побиті рибалки не повірили би ні в твій оптимізм, ні в твої твердження. Інформація набула розголосу — але тільки завдяки БЮТу і журналістам. Чи журналістам і БЮТу — неважливо, в якому порядку написати ці дві складові, бо вони рівнозначні. Були спроби і замовчати її (районна міліція «морозилася» два дні), і спустити «на гальмах» (прокурор у перший день не мав коментарів, а голова ОДА виправдовував і звинувачував БЮТ у технологіях), і змінити свідчення (о 4-й ранку люди з лікарні добровільно не зникають). І порушена сьогодні кримінальна справа — це не великий героїзм, бо вона від потужного розголосу порушена (як і звільнення з посади), і ще не крапка, її ще до вироку суду треба довести. Так що контроль, контроль і ще раз контроль суспільства потрібен. У цьому не можу не погодитись.
Лозінський на виборах 2006 року був уповноваженою особою від Партії регіонів у територіальному виборчому окрузі №98 (смт Голованівськ). Потім уже він був в «Батьківщині», і в червні вчинив злочин. 2 липня Юлія Тимошенко, всупереч попереднім заявам її однопартійців, заявила, що вимагає від Лозінського заяви складення повноважень. Того ж дня Лозінський написав заяву. Сьогодні йому винесено вирок. Думаю, занадто м'який.
Але головне не в партійності наших «героїв», а в тому, як ми, члени суспільства, до цих подій ставимося. Це жахливі і неприпустимі події, це не лиш побиття, а й знущання, приниження людей. А ти все шукаєш партійності і переходиш на особистості. Ось що лякає, Захар, а не те, хто на кого працює і де гонорари отримує.
Мене особисто важко зазомбувати, особливо чернівецьким ЗМІ, навіть провідним. Але я теж, цілком свідомо, за перевибори міської ради. І «колапс» у Чернівцях не більший, ніж в інших містах України. От скажи чесно, де гірше — тут чи в Черкасах? ;)
щодо піару — ок.
друга частина мого посту — це щодо твоєї скарги (чи мені здалося?), що через місце твоєї роботи дехто вважає тебе «зрадником ідеалів демократії». То не переймайся ними, і жизнь наладіцца! Лиш недалекі люди судять про інших винятково за місцем їх роботи.
а ось відповісти тобі, чому «заслужені» не поважають думку інших — не можу. Бо я до «заслужених» досі не належу :)))))
не депутати обирали Федорука. Федорука обрали чернівчани — таким, який він є, бо вже добре на нього надивилися. Депутатів теж обирали чернівчани — але такими, якими кандидати хотіли видаватися. Йшли по списках, прикривалися назвами партій. А нарешті виявилось, що обрані «коти у мішку», і в тих котів раптом прорізалися зовсім некотячі ікла. Спотворення результатів волевиявлення, як казали тоді, коли послали на перевибори Верховну раду. І не треба в цьому випадку («проти Федорука — більшість депетатів») продовжувати мою логіку про приколи демократії. З моїх засновків не випливають твої висновки.
Та менше з тим. Якщо ти вважаєш такі твої методи боротьби з Федоруком правильними — хай на це дає відповідь суд (Конституційний, якщо такий ще є в цій державі). Ти маєш свою думку, і ніхто тебе не переконає в іншому. Але! Люди хотять референдуму і перевиборів міськради, і тут теж проти більшості не попреш. Якщо демократія, звісно, збережеться.
до речі, чорним піаром усе-таки краще займатися на чужій території. А там, де живеш, краще все-таки білим :)
До речі, бути депутатом облради від ПР — це ганьба лише у випадку, коли таким депутатом став у результаті фальсифікацій. Це ж стосується і президентства. Якщо ж це справжній вибір людей — то на здоров'я. Маємо владу, на яку заслуговуємо.
А взагалі, журналісти не ЗА Федорука виступають, а ПРОТИ беззаконня і свавілля, з яким його відправили у відставку. ВІН ВИГРАВ ВИБОРИ, подобається це нам чи ні. Ну і нехай на дільниці прийшли лиш його «любімиє бабушкі» — молодь сама зробила свій вибір не йти голосувати, і цим відкрила шлях Федоруку. Я теж за нього не голосувала, але в тому-то й прикол демократії, що в деяких питаннях треба підкорятися більшості. Після рішення. Бо до рішення — можна критикувати, агітувати, голосувати, тобто всіляко спонукати до прийняття твоєї позиції. Це місцеве самоврядування, а не музика чи література, де маєш повну свободу уподобань.
Зрештою, можна ще багато говорити, але якщо коротко, то десь так: «Захар мнє друг, но істіна дороже».