справді класний проект. Дуже підкреслює народну мудрість про те, що «в кожного своя правда». У цій передачі, зокрема, це продемонструвала така собі «дрібничка», як ставлення героїнь до чистоти. Румунка вишуровувала свою квартиру до блиску, і мала рацію. Українка ж запропонувала не мити підлогу «хімією», а лише чистою водою — і теж мала рацію!
В одній з попередніх програм, де українську маму «обміняли» на єврейську, теж було підтвердження цієї мудрості. В української мами діти були чемні, бо виховувалися в надмірній строгості, а в єврейської були пещені, але росли у любові… Кожна сім'я — це окремий світ. І особисто для мене сенс цих програм у тому, що кожен вибудовує свій світ. І він по-своєму досконалий. А тому приєднуюсь до Сергія — «не міняйте своїх жінок!» :))
акція «Заміни цигарку на цукерку» завжди мене дивувала. Зазвичай вона полягає в тому, що курящому пропонують віддати цигарку взамін на цукерку. То виходить, що отой, хто курить, ще й бомбонами задурно поласує. А той, хто не курить, тому і солоденького не дістається :((
«В чом смисл?»
а Андрухович пропонував саботувати цю владу усіма можливими способами. Де можна — не сплачувати податки, не підтримувати її заходів і т.д. На жаль, дєдушка Лєнін мав рацію: «жить в опщєствє і бить свободним от опщєства нельзя» (((
точно! Хабарництво, звісно, є, але ж є і безліч ситуацій, коли люди самі, без жодної потреби чи вимоги пхають персоналу ту «двадцятку» (менше вже навіть найбідніші не дають)… Причому це не тільки в лікарнях. Але з цим можна боротися :)
Якось, років 10 тому, я виходила заміж. Перед скромною церемонією «розпису» в одному з київських рагсів до схвильованого жениха підійшли тітоньки — працівниці установи, і спитали, чи «всьо нормально». Почувши у відповідь запевнення, що таки так, все гаразд, вони відкритим текстом сказали, що «нада би отблагодаріть». Жених за інерцією поліз до кишені, але голова спрацювала швидше за руки, і його осяяло — а за шо «благодаріть»??? Всі офіційні проплати зроблені, церемонія скромна, учасників «аж» шестеро (наречені і дві пари гостей). Тож він широко усміхнувся, енергійно потиснув руки тітонькам і сказав: «Благодарю!»
Помогло :)))
Олексію, не повірю, що ти не знаєш, що мер до залізниці не має жодного стосунку. В сьогоднішніх «мерских» обставинах не кОпав Федорука хіба що ледачий. Але кОпати його «чіста із любві к іскусству», а не заради справедливості, то вже якось негоже.
А загалом, без вокзального туалету, — проблема таки «мерска» :)
На жаль, у нас в країні смердьож чомусь невід'ємний від вбиральні. Навіть в ОДА, де, здавалось би, пристойні люди працюють (я не про «обліко морале», я про рівень освіченості і престижності місця роботи). А про відхожі місця в лікарні (!!!) на Фастівській, де апріорі все мало би бути стерильно, навіть згадувати гидко.
"І сотворив Бог людину на свій образ, на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх" (Буття 1:26-28). Себто цілісна людина — це чоловік+жінка :)
А моя донечка сама вигадувала назви речей. Наприклад, «пИсічка» — це кулькова або чорнильна ручка (від слова «писати»), «прасулька» — праска (ми вдома досі праску так називаємо). А коли в дитсадочку їм розповідали про космонавтів і вона дізналася, що перший космонавт Землі — Юрій Гагарін, то на запитання, як звуть першу жінку-космонавта вона теж не розгубилася: «ЮрІна ГагарІна!»
Тож, гадаю, у креативнішого покупця «фігня» мала б якусь чудову назву (висячка, тримачка, клепачка тощо — як і подумав автор допису :))))
гадаю, релігійний і психотерапевтичний досвід — це дещо різні речі. Тим паче, і у психології, і в психотерапії є багато напрямів, які подекуди суперечать одні одним. І образа може бути хибною, тож не обов'язково її невиявлення є брехнею. Це може бути просто обдуманий вчинок, який призвів до перегляду і переоцінки ситуації.
як на мене, «вищий пілотаж» — це коли все робиться настільки тонко, що люди і не підозрюють, що ними маніпулюють чи їх до чогось змушують. Коли їх заманюють у пастку, і ця пастка видається благом. А коли йдуть танками (чи, як казала лідерка опозиції, «асфальтоукладочними катками») — це не вищий пілотаж. Це демонстрування власного нахабства і безкарності. Для «вищого пілотажу» важливий не лише результат, а й віртуозність у його досягненні.
Алько, а ти зайди на сусідній пост і почитай коментування деякими чоловіками такого явища, як насильство в родині: Це міркують освічені, культурні, соціально активні чоловіки! Чоловіки з ВКурсі.ком!!! Що тоді казати про отого п'яного з вулиці...((
В одній з попередніх програм, де українську маму «обміняли» на єврейську, теж було підтвердження цієї мудрості. В української мами діти були чемні, бо виховувалися в надмірній строгості, а в єврейської були пещені, але росли у любові… Кожна сім'я — це окремий світ. І особисто для мене сенс цих програм у тому, що кожен вибудовує свій світ. І він по-своєму досконалий. А тому приєднуюсь до Сергія — «не міняйте своїх жінок!» :))
«В чом смисл?»
Якось, років 10 тому, я виходила заміж. Перед скромною церемонією «розпису» в одному з київських рагсів до схвильованого жениха підійшли тітоньки — працівниці установи, і спитали, чи «всьо нормально». Почувши у відповідь запевнення, що таки так, все гаразд, вони відкритим текстом сказали, що «нада би отблагодаріть». Жених за інерцією поліз до кишені, але голова спрацювала швидше за руки, і його осяяло — а за шо «благодаріть»??? Всі офіційні проплати зроблені, церемонія скромна, учасників «аж» шестеро (наречені і дві пари гостей). Тож він широко усміхнувся, енергійно потиснув руки тітонькам і сказав: «Благодарю!»
Помогло :)))
А загалом, без вокзального туалету, — проблема таки «мерска» :)
На жаль, у нас в країні смердьож чомусь невід'ємний від вбиральні. Навіть в ОДА, де, здавалось би, пристойні люди працюють (я не про «обліко морале», я про рівень освіченості і престижності місця роботи). А про відхожі місця в лікарні (!!!) на Фастівській, де апріорі все мало би бути стерильно, навіть згадувати гидко.
Тож, гадаю, у креативнішого покупця «фігня» мала б якусь чудову назву (висячка, тримачка, клепачка тощо — як і подумав автор допису :))))