1)уважно читаю послідовність коментарів.
2) робота в цій дискусії — при тому ж, що й материнство, відкривання дверей, носіння сумок і все решта.
3)я зрозуміла абстрактність і навіть відповіла.
До речі, оце носіння важких сумок — це теж якісь стереотипи… А навіщо носити важкі сумки? Носи скільки можеш, та й усі проблеми будуть зняті…
1)з того, що питання стосувалося Емми і саме її сумки. А вона навряд чи носить по 20 кг картоплі за раз.
2)з того, що жінки, які носять такі вантажі (неважливо — чи то картопля, чи шпали, чи асфальт...) навряд чи потребують допомоги — зазвичай вони обрали таку роботу (добровільно чи вимушено — це вже інша справа, але робота є робота);
3) з того, що 20 кг картоплі — то вже швидше мішок, аніж сумка. А Ви ж, пане, чітко окреслюєте поняття, якими оперуєте, правда? :)))
не знаю нічого смішнішого в демонстрації чоловічої «відданості», ніж коли чоловік несе дамську сумочку… Це десь на тому ж рівні, що вузьконосі капці під спортивні «адідаси»…
А ви перегляньте відео, наведене як останній коментар у блогові «Новорічна ніч закінчилася: «сюрпризи» вийшли із сутінків» Володимира Антонюка (http://v-antonyuk.vkursi.com/1338.html#comments). А тоді зробіть висновок, чи готові ви ТАКЕ (навіть за доведений злочин) підтримати.
Міркувати загалом простіше, ніж побачити в реалі (чи навіть у записі).
я не претендую на звання витонченого знавця поезії, але маю сяку-таку філологічну освіту і трохи прочитаного за плечима…
Це я до того веду, що Ви таки поетка.
Більшість церков живуть за «нормальним» календарем. Навіть православних. Наприклад, Румунська православна церква (чи якогось там Бухарестського патріархату — перепрошую, що не знаю, як правильно...). Тому в багатьох селах Новоселицького та Герцаївського району парафіяни місцевих православних (!) церков святкують 25 грудня Різдво, а на Новий рік розважаються вже на повну силу.
Окрім цього, феєрверки, як і скоромна їжа, можливо, не у всіх випадках вважаються церквами гріхом. Піст — це насамперед духовний стан, а не фізичний. Демонстративні сумовиті страждання з приводу голодування навряд чи вітаються церквою… Хоча про це, звісно, краще питати у священиків. Шкода, що серед блогерів ВКурсі їх поки що немає :)
як і більшість жінок (принаймні, в глибині душі ;)) я доволі кровожерлива. І також вважаю вбивць і гвалтівників вартими найвищої, виняткової міри покарання. Але…
Але в нашій країні (щонайменше в нашій — бо гадаю, і в інших є «нюанси») правоохоронці спочатку зо 15 «злочинців» упіймають, доб'ються (в прямому сенсі цього слова) зізнання, відзвітують, прес-конференції про свої досягнення проведуть, суди засудять і виконавці покарань розстріляють… І тільки потім знайдуть СПРАВЖНЬОГО вбивцю чи гвалтівника. Оце вже страшно.
Ну і бувають же ж помилки слідства. А відповідальність за невинно страченого залишиться назавжди. Як і втрата — для його рідних, друзів і для нього самого, зрештою. Та й життя нам дає Бог, Він і відбирати має право.
а я все-таки сподіваюся, що вони потраплять у власну пастку. Намагаючись відволікти увагу від соціалки, вони і національно свідомих доведуть до озвіріння, і тих, у кого гаманець є головною ідеєю — бо ж продукти й комунальні послуги оплачуються все одно, про що б не говорили на ТБ. Сподіваюся злиття цих різновидів народного гніву у щось результативне. Мене особисто обурюють обидва напрямки «діяльності» влади.
Це сумно, але не кінцево. Адже ми не будемо казати «Прощавай, Бандеро» тільки через те, що продажний і підконтрольний самозванній владі суд відібрав сьогодні у Провідника звання Героя України! Так само і з «Тризубом». Ще зустрінуться віч-на-віч Герої і злочинці, Бог завжди усе розставляє на свої місця.
2) робота в цій дискусії — при тому ж, що й материнство, відкривання дверей, носіння сумок і все решта.
3)я зрозуміла абстрактність і навіть відповіла.
До речі, оце носіння важких сумок — це теж якісь стереотипи… А навіщо носити важкі сумки? Носи скільки можеш, та й усі проблеми будуть зняті…
2)з того, що жінки, які носять такі вантажі (неважливо — чи то картопля, чи шпали, чи асфальт...) навряд чи потребують допомоги — зазвичай вони обрали таку роботу (добровільно чи вимушено — це вже інша справа, але робота є робота);
3) з того, що 20 кг картоплі — то вже швидше мішок, аніж сумка. А Ви ж, пане, чітко окреслюєте поняття, якими оперуєте, правда? :)))
Міркувати загалом простіше, ніж побачити в реалі (чи навіть у записі).
«Бузина красная (вонючая») — це найбільше, на що воно заслуговує.
Це я до того веду, що Ви таки поетка.
Окрім цього, феєрверки, як і скоромна їжа, можливо, не у всіх випадках вважаються церквами гріхом. Піст — це насамперед духовний стан, а не фізичний. Демонстративні сумовиті страждання з приводу голодування навряд чи вітаються церквою… Хоча про це, звісно, краще питати у священиків. Шкода, що серед блогерів ВКурсі їх поки що немає :)
Але в нашій країні (щонайменше в нашій — бо гадаю, і в інших є «нюанси») правоохоронці спочатку зо 15 «злочинців» упіймають, доб'ються (в прямому сенсі цього слова) зізнання, відзвітують, прес-конференції про свої досягнення проведуть, суди засудять і виконавці покарань розстріляють… І тільки потім знайдуть СПРАВЖНЬОГО вбивцю чи гвалтівника. Оце вже страшно.
Ну і бувають же ж помилки слідства. А відповідальність за невинно страченого залишиться назавжди. Як і втрата — для його рідних, друзів і для нього самого, зрештою. Та й життя нам дає Бог, Він і відбирати має право.