«В рамках відзначення Всеукраїнського дня боротьби із захворюванням на туберкульоз, 23 березня 2012 року з 09:00 до 15:00 на площі Соборній міста Чернівці буде встановлено флюорограф. Всі бажаючі зможуть безкоштовно пройти обстеження». Але флюорографія, як визнають самі лікарі — це дуже неінформативний спосіб діагностування туберкульозу. Не кажучи вже про те, що туберкульоз буває не тільки легенів, і в інших органах флюорограф хворобу просто не може виявити… Як на мене, суспільству потрібне правдиве інформування, а не нав'язування стереотипів.
…Я прийшла б, Василю, в декольте
І по праву сторону Твоєї слави
Зі сльозою коньяку чи кави
За плечима Твого Болю стала б,
Як стають лише
Кохана Мама.
Але все, Василечку не те.
Через те і я не в декольте.
Мо" й даремно.
Бо таки пусте:
Маючи фірмове декольте,
З джинсами зріднитися, що з панциром.
У сади терпіння – мов у карцері –
Я шукаю ласки, ніби анцуґа.
І терплю,
Терплю, терплю,
Терплю.
І терплю –
А думають, люблю.
Зневажаю цей нудиський пляж
Шулерів, посадами пригрітих,
Що плетуть лиш інтриганські сіті…
Це, Василю, вже не епатаж.
Бо ж усе, як два на два, просте:
Точить міль фірмове декольте,
Й шулери з шахрайської дороги
Скручують пергаменти душі
З латкою «державницькі мужі».
І т.д., й т.д., й т.д., й т.д.
В світську хроніку потрапить декольте.
І оці, Василечку, слова:
Поки я у джинсах – я жива.
Я в Твоїх заплакала б руках,
Чи шепнула б непритомне: ах…
Але це – царина Сулими* —
Німби й тавра роздавати.
Ми
Спрезентуєм супер-декольте
Вар«ятам з державних вар»єте
Й шулерам на їхні прапори.
А ота рука, що із г о р и
Іноді тремтить на наших чолах, — Не дає зітерти нас у порох,
Лиш слова якісь такі дає,
Що часами в жилах кров стає…
При сльозі – не коньяку чи каві –
Я по праву сторону Твоєї слави
Джинсовою бджілкою лечу…
А за нею – наче власна тінь, — Семибарвний, вишколений, кінь…
Хто не вірить в це – я не присилую.
Отаке, мій братчику Василю.
*Сулима Сергій – скандальний буковинський журналіст 90-х років минулого століття.
люююююдииииии! Ви мене дивуєте! А ви не помітили, що це той самий текст, яким вітав з 23-м чернівецьких мужчин в.о. мера Віталій Михайлішин, попередньо здерши його у мера міста Сватова????
То на це не тільки влада страждає… Чи це жарт такий, пане Тельпов?
всяке буває в «Метро» :) Але зазвичай їхніми акціями я задоволена. Ну і там ще в буклетах маленькими буквочками дописують «за умови наявності товару». Щоправда, ніяк на текілу за півціни не натраплю, але мабуть то знак, що не тра мені тої текіли :))
А про розмову з центральним офісом дізнатися буде цікаво.
я поділяю враження Миколи. Але я перед виставою прочитала п'єсу. Може, тому і не сприйняла спробу постановки. Категорично. Хоча Попенко і Ільїна таки були «лучом свєта в тьомном царствє».
коли я запитала про це все в одного дуууже продвінутого в комп'ютерних справах товариша, то він мені відповів отаке: «На ФБ можно создавать аккаунты — их должны создавать человеки
и можно создавать странички — это типа как отдельные сайты в рамках ФБ. Все фирмы, организации и т.д. должны иметь страницу. Это правильно, кошерно, удобно, круто и т.д. Плюс страницу можно оформлять по особенному. А если делают не так… ну это просто распространенная ошибка и многие люди в мире хотят грустить по поводу чьих-то незначительных ошибок, что бы придать значения своему понимаю данной ситуации, которое превосходит того, кто является причиной грусти )
в интернете выражать такую грусть проще всего»
ахаха)) дотепно… Ну мабуть треба завершити дискусію, або переводити її в приват, бо це вже нецікаво загалу. А от "історія успіху" з Вашої аватарки цікава :) Ви справді вірите в щирість дій тих, хто «заробляв свої перші гроші» в «буремні 90-ті»? ;)
а Руслана теж свого часу була дуже непогана. Рання — найкраща (в образі романтичної принцеси, в проекті з Піккардійською терцією «Дзвінкий вітер»), але й пізніше, з «Дикими танцями» — захоплювала… Принаймні мене тоді захоплювала дуже:
та нє, реальність я сприймаю як реальність — ніякого героїзму :) Просто цікаво, до кого саме Ви мене відносите — до «проплачених «прихильників» чи „відморожених на всю голову партійців“))))
бачу, Ви таки такі лихі, що перейшли на особисті образи. Ну та хай. Бо з першими двома очевидностями у Вашому переліку я згідна, і вони мені, як і вам, не подобаються. Побачимо колись, хто мав рацію. Але для мене очевидно ще одне — що несправедливість не може тривати вічно.
БАГАТОСЛІВНЕ ПОСЛАННЯ ПОЕТОВІ
ВАСИЛЕВІ КОЖЕЛЯНКОВІ
З НАГОДИ ЙОГО ТВОРЧОГО ВЕЧОРА
26 ЛЮТОГО 1997 РОКУ В ЧЕРНІВЦЯХ
"… Маріїні джинси…"
(В.Кожелянко, «Семибарвний кінь»).
…Я прийшла б, Василю, в декольте
І по праву сторону Твоєї слави
Зі сльозою коньяку чи кави
За плечима Твого Болю стала б,
Як стають лише
Кохана Мама.
Але все, Василечку не те.
Через те і я не в декольте.
Мо" й даремно.
Бо таки пусте:
Маючи фірмове декольте,
З джинсами зріднитися, що з панциром.
У сади терпіння – мов у карцері –
Я шукаю ласки, ніби анцуґа.
І терплю,
Терплю, терплю,
Терплю.
І терплю –
А думають, люблю.
Зневажаю цей нудиський пляж
Шулерів, посадами пригрітих,
Що плетуть лиш інтриганські сіті…
Це, Василю, вже не епатаж.
Бо ж усе, як два на два, просте:
Точить міль фірмове декольте,
Й шулери з шахрайської дороги
Скручують пергаменти душі
З латкою «державницькі мужі».
І т.д., й т.д., й т.д., й т.д.
В світську хроніку потрапить декольте.
І оці, Василечку, слова:
Поки я у джинсах – я жива.
Я в Твоїх заплакала б руках,
Чи шепнула б непритомне: ах…
Але це – царина Сулими* —
Німби й тавра роздавати.
Ми
Спрезентуєм супер-декольте
Вар«ятам з державних вар»єте
Й шулерам на їхні прапори.
А ота рука, що із г о р и
Іноді тремтить на наших чолах, — Не дає зітерти нас у порох,
Лиш слова якісь такі дає,
Що часами в жилах кров стає…
При сльозі – не коньяку чи каві –
Я по праву сторону Твоєї слави
Джинсовою бджілкою лечу…
А за нею – наче власна тінь, — Семибарвний, вишколений, кінь…
Хто не вірить в це – я не присилую.
Отаке, мій братчику Василю.
*Сулима Сергій – скандальний буковинський журналіст 90-х років минулого століття.
То на це не тільки влада страждає… Чи це жарт такий, пане Тельпов?
А про розмову з центральним офісом дізнатися буде цікаво.
и можно создавать странички — это типа как отдельные сайты в рамках ФБ. Все фирмы, организации и т.д. должны иметь страницу. Это правильно, кошерно, удобно, круто и т.д. Плюс страницу можно оформлять по особенному. А если делают не так… ну это просто распространенная ошибка и многие люди в мире хотят грустить по поводу чьих-то незначительных ошибок, что бы придать значения своему понимаю данной ситуации, которое превосходит того, кто является причиной грусти )
в интернете выражать такую грусть проще всего»