Пост-маланка. Суцільний пазітіфф
Якось неоднозначно народ сприймає фестиваль маланок у Чернівцях. Мені з вікна редакції на третьому поверсі — сподобалося. І хоч колеги, повернувшись із гущі подій, були налаштовані критичніше за мене, я додому йшла з позитивним настроєм. Намагалася його донести до самого дому. Майже вдалося. Майже...
На Соборці два спонсоровані громадянином Фірташем дійства існували паралельно і незалежно один від одного. Під пам'ятником визволителеві діти ганяли на ковзанах під звучання чогось англомовного. Під стінами тюрми йшло до завершення маланкування — під «Мурку». Я абстрагувалася від «Мурки» (може, це була їдка сатира — я ж не бачила, що там на сцені в цей час відбувалося. Може, людина в масці Рената Кузьміна, лабала на роялі :)) і розчулилася від того, як продавець поважного віку продавав повітряну кульку малюкові-першокласникові (хлопчик був геть малий, але його належність до школярів видавав неймовірно великий наплічник). Дядько розмовляв з юним покупцем як з дорослим, а той був щасливий — і від власної самостійності, і від ставлення до себе, і від вдалої покупки :)
Далі на Головній наткнулася на п'яні розборки. Було ще не пізно, ледве робочий день закінчився. Так що крім маланкування важко знайти інше пояснення алкогольній зміні свідомості цих людей. На щастя для перехожих, п'яні ледве стояли на ногах, тож їхні розборки не були загрозливими для оточення. Ну, також плюс.
На Центральній площі якісь чи то п'яні, чи просто нарвані нахабно переходили дорогу на червоне світло. Автівка, що їхала на своє зелене, гальмувала і сигналила. Вдалося нікого не задавити. Шо уже є добре.
А в гастрономі одна продавщиця іншій гордо повідомила: «Сьогодні моє село на Маланці виграло!»
Ну, на цій позитивній ноті в моєму особистому обговоренні маланки поставлю крапку. Бо коли ловлю себе на думці «коби не гірше» — то розумію, що такий «пазітіфф» приходить з досвідом. Який (досвід) приходить з віком… :)
На Соборці два спонсоровані громадянином Фірташем дійства існували паралельно і незалежно один від одного. Під пам'ятником визволителеві діти ганяли на ковзанах під звучання чогось англомовного. Під стінами тюрми йшло до завершення маланкування — під «Мурку». Я абстрагувалася від «Мурки» (може, це була їдка сатира — я ж не бачила, що там на сцені в цей час відбувалося. Може, людина в масці Рената Кузьміна, лабала на роялі :)) і розчулилася від того, як продавець поважного віку продавав повітряну кульку малюкові-першокласникові (хлопчик був геть малий, але його належність до школярів видавав неймовірно великий наплічник). Дядько розмовляв з юним покупцем як з дорослим, а той був щасливий — і від власної самостійності, і від ставлення до себе, і від вдалої покупки :)
Далі на Головній наткнулася на п'яні розборки. Було ще не пізно, ледве робочий день закінчився. Так що крім маланкування важко знайти інше пояснення алкогольній зміні свідомості цих людей. На щастя для перехожих, п'яні ледве стояли на ногах, тож їхні розборки не були загрозливими для оточення. Ну, також плюс.
На Центральній площі якісь чи то п'яні, чи просто нарвані нахабно переходили дорогу на червоне світло. Автівка, що їхала на своє зелене, гальмувала і сигналила. Вдалося нікого не задавити. Шо уже є добре.
А в гастрономі одна продавщиця іншій гордо повідомила: «Сьогодні моє село на Маланці виграло!»
Ну, на цій позитивній ноті в моєму особистому обговоренні маланки поставлю крапку. Бо коли ловлю себе на думці «коби не гірше» — то розумію, що такий «пазітіфф» приходить з досвідом. Який (досвід) приходить з віком… :)
2 коментарі