Політика і життя – паралельне існування

Поки  у Маленькому Парижі вирувала велика політика, поки міська рада міняла очільника, а очільник хотів поміняти раду, поки одні тішилися з «потоплення непотопляємого», і поки інші за ним же банували, життя тривало.  Його плин міг би відміряти своїми стрілками Квітковий годинник на Турецькій площі. Якби чиновники не забули відновити стрілки, які поламали вандали, яких не впіймала міліція. Усі ж бо були заклопотані. Та й Квітковим цей годинник міг би називатися, якби на ньому посадили квіти. Але й це забули зробити: хтось забув дати доручення, замовити, проплатити, доставити, скопати, посадити… Тому що було дещо нагальніше. Тому що — у Маленькому Парижі вирувала велика політика, міська рада міняла очільника, а очільник хотів поміняти раду, одні тішилися з «потоплення непотопляємого», а інші за ним же банували…
За великим і ефемерним не розгледіли малого і справжнього, за так би мовити «ідеями» – втратили шматок життя. Бо ця весна вже не повториться, і цьогорічних весняних квітів уже не буде – незалежно від того, чи Квітковий годинник відмірюватиме час ЗІ стрілками, чи БЕЗ них.