Повертаємось до… себе?


За ці вихідні побувала у кількох домівках своїх знайомих. І звернула увагу, що попри традиційну суцільну совєцько-німецьку стрілянину на всіх каналах ТБ, у людей телевізори були ввімкнуті або на фільмі про Штірліца, або про Вольфа Мессінга. Масштабні батально-героїчні сцени та піротехнічні спецефекти перестали вражати. Глядачеві знову цікава окрема людина, її пригоди і переживання, думки і вчинки, її доля. Невже ми нарешті нарозумились? Якщо й не у власному житті, то хоча бу кіношних пріоритетах… Хотілось би вірити.

7 коментарів

Роман Жахів
А я давно вже викинув свій телевізор — дивлюся фільми в інтернеті, які душа бажає…
Віра Перун
останнім часом роблю те саме) новини — нет, фільми — нет, музика — нет…
Маріанна Антонюк
страшно далєкі ви от народа :))) а народ дивиться — і плюється, дивиться — і плюється…
Євгенія Пушкова
Не була б настільки оптимістичною. Думаю, ключові тут слова «своїх знайомих»: ці люди, напевне, і справді поділяють ті відчуття, про які ти пишеш (інакше, думаю, ти теж не тримала б їх у «своєму колі»), що ж до решти… навряд. На жаль.
Захар Подкидишев
Штірліц — це, звісно, прикольно. Але я б із більшим задоволенням подивився б «Карпатське золото», або «Останній бункер».
Маріанна Антонюк
хммм… у вихідні Штірліца показували водночас по Інтеру і по ТРК «Україна». А сьогодні його ще й на ТВА крутять :) Навіть для Штірліца це вже занадто :)
Олена Архіпова
Штірліц він такий, що його забагато не буває :) він попри все, якій справжній, чи то мені здається…
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте